ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ І ДИНАМІКА ЕМОЦІЙНОГО ВИСНАЖЕННЯ ФАХІВЦІВ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ В УМОВАХ ВІЙНИ ТА ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ (РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ)

Анотація

В умовах повномасштабної війни РФ проти України фахівці економічного профілю (бухгалтери, економісти, працівники органів державної статистики) виконують критично важливу функцію забезпечення фінансової стабільності та інформаційної безпеки держави. Проте, їхня діяльність супроводжується безпрецедентним психологічним тиском, зумовленим поєднанням високої професійної відповідальності (штрафні санкції, дедлайни, точність даних) та екзистенційних загроз (обстріли, окупація, енергетична криза). Особливої гостроти проблема набуває у прифронтових регіонах, де професійний стрес накладається на вітальний страх за життя. Нехтування психологічним станом цих фахівців загрожує зниженням якості управлінських рішень та кадровим колапсом у державному секторі. Мета роботи полягає у виявленні специфіки, динаміки та детермінант синдрому емоційного вигорання у фахівців економічних служб в умовах воєнного стану (на прикладі Херсонської області) та розробці науково обґрунтованої моделі його профілактики. У статті здійснено порівняльний аналіз стрес-факторів роботи економіста у тилових та прифронтових регіонах. Виявлено, що для фахівців Херсонщини ключовими тригерами виснаження є не обсяг роботи, а логістична неможливість її виконання (відсутність зв’язку, знищення первинної документації) та конфлікт між інстинктом самозбереження і професійним обов'язком («гіпервідповідальність за цифру»). Описано феномен «подвійної травматизації» колективу: для працівників в окупації/зоні бойових дій стресором виступає загроза життю, а для релокованих працівників — «синдром вцілілого» та почуття провини, що провокує компенсаторний трудоголізм. На прикладі роботи статуправління під час окупації 2022 року проаналізовано унікальний досвід збереження державних реєстрів та психологічну ціну, яку сплатили фахівці за виконання професійного обов'язку в підпіллі. Практична значущість роботи полягає у можливості імплементації розроблених рекомендацій у діяльність державних установ та приватних компаній для збереження кадрового потенціалу в умовах затяжної кризи.